Її побачив серце в п"ятках,
яка гарнюня,маленька і моя.
Нарешті внучка мала Міланка,
моя кровиночка,моя сім"я.
Вона не плакала,мабуть признала.
пішла на руки до діда -вусаня,
дочка раділа буде нова няня,
і я радів немов мале дитя.
Учились повзати старе й маля,
вдвох веселіше і знайома справа,
вусатий нянь професія моя.
а бавить внуку то приємна справа.
Уже й купали з дочкою удвох,
на десять днів.то ж поміч буде,
то крик,то сміх.аварій цілий блок,
але ж з малих ростуть поволі люди.
Їй дев"ять місяців,а вже береться йти,
а дід тихенько підтримує малу,
звичайно більше старається повзти,
та скоро піде.вірю й тим живу.
З тих пір минуло майже два рочки,
а дід із бабою в режимі телефоннім,
кожного дня бувають у дочки,
а наживо побачити не можуть.
Той клятий "ковід" як стіна,
червона зона-в"їзд до Криму,
і як надовго нас доля розвела,
анексія,війна,політика,причини.
Бабуся плаче,дід мовчить,
тяжкі думки викручують нам руки,
така історія,та будемо терпіть,
переживем разом і біль й розлуку.
Мала Мілана вже "видає" слова:
"Дід,баба,мама.тато.блат і кися".
Наша красуня швидко підросла,
ще пару місяців і буде говорити.
Злетіти б птицею у безперешкодний переліт,
і нам із бабцею надихатись онукою,
забуть що є оцей жорстокий світ,
і що в душі розлука стогне мукою.
І ми із внучкою в її садочку,
збираєм ягоди і граємось в піску,
і бачимо свою щасливу дочку,
в такий от світ залюбки полечу.
Коли відкриють пункти переходу,
щоб із Херсонщини і прямо в Крим,
коли вчорашню я вдихну свободу,
щоб скинуть маску і відмити грим.́
Журбу Вашу уявляю. Течуть сльози, бо живе спілкування не замінити. Бачила сьогодні онуку свою 5 рочків їй. Інша бабуся вела з дитсадка. Поцьомкалася з онукою. Вона мені каже: А мы сегодня в садике на площадке гусеницу чёрную нашли. (А я ей) А что она живая? Да- отвечает Сашенька, - она ядом стреляет. (А я ей)
- Ого! А если в глаз? Что же будет тогда? Ядовитый глаз? (И давай смеяться все и две бабки и внучка)
Добре нам що поряд живемо.
Гарний та зворушливий Ваш вірш, шановний пане
Не Тарас. Жаль, що настав такий недобрий час.
Розлучає нас з нашими онуками та дітьми...
Головне тепер, щоб всі були здорові! Творчого Вам натхнення та гарного осіннього настрою!
Очень душевно написали! Трепетно! Все наладится Вы и Ваша семья будете счастливы.
Спасибо за замечательное произведение.
Всего Вам самого доброго и отрадного,
С сердечным теплом и Уважением, Грэйси.
Швидшого Вам побачення з онучкою. 
Вірш зворушливий, душевний. 
