Я мудру старість поважаю,
В ній убачаю Божий лик,
Потроху в образ уживаюсь,
Але назовсім – ще не звик.
Я кожну бережу хвилину –
На перехресній площині
Відшукую свою стежину.
Яка ж дістанеться мені?
Та все одно – хай справа, зліва, –
Я на обміжку до пори.
Мій оберіг, як вища міра,
Мою стежину обери!
Ту вибери, що сонцем ллється
І в піднебесному житті
З стежиною її зійдеться,
Що поряд тут, на площині.
Не забирай мене від неї.
Ти, мудра старість, потерпи!
Спішать хмаринки в синім небі
Мені стежину принести.
