Шановний пане Володимире!Вдячна за Ваш відгук на мій вірш.Він-моя болюча реакція на фемінізми, які нещодавно були введені в нашу мову, і які я, як стара україномовна людина, ніяк не можу сприйняти.Щодо проблеми у неподоланій русифікації, мені вона видається незначною і здоланною у недалекому майбутньому. Всі наші проблеми -від багаторічного бездержав"я. Але ж народ зберіг мову і в часи Російської імперії, і в радянський період.Які можуть бути їй загрози тепер?Освіту діти і молодь отримують українською, у них сформується мислення нею.А поки старим спецам, які вивчали технічні дисципліни чи медицину російською, важко переключитись.Штучно прискорювати цей процес-невдячна справа.Це вводить деяке напруження в наше суспільство.Головне для нас-єдність у розвитку нашої держави, її захист від зовнішнього ворога.А серед захисників України нема поділу по мовній ознаці."Україна має належати тим, хто тут живе, і хто любить її"(Цитую по пам"яті давнє висловлення видатного українського діяча).Ось такі у мене думки.Слава Україні!
