Ці рядки народились після перегляду по телевізору інтерв’ю, в якому журналісти розпитували в депутатів (депутаток) про розмір мінімальної пенсії в Україні. Майже ніхто не зміг пригадати. Натомість «слуги» або гарячково шукали відповідь у своїх смартфонах-айфонах, або ж скромно втікали повз пресу в Сесійну Залу, посилаючись на брак часу.
Як спитали у наших «прислужників»
«А яка ж мінімальна в нас пенсія?»
Ні одне не сказало нам правдоньку,
(Бо на пенсію ту не жило).
А воно лиш звело вгору брівоньки,
І по-янгольськи посміхаючись,
Дорогим телефончиком граючись,
Поспішаючи й не оглядаючись,
До сесійної зали пішло.
Щоб приймати закони про пенсії,
Натискаючи пальчиком кнопочки,
І за себе та ще й за сусідонька,
Адже ж любить його (чи її).
З ним щоранку цілуючись в ясноньки.
А й забуло ж, мабуть, горопашненьке,
(А, можливо, й не знало біднесеньке),
Що зарплату йому не малесеньку
Та квартирку його дорогесеньку
Ще й бензин для його «МЕРСЕДЕСика»
Кров’ю наших солдат забезпечено
Тих, що гинуть на РІДНІЙ землі.
То на дідька ж нам «слуг» цих підсовують?
І чи нам ще вони прислуговують ???
Чи якомусь другому Хазяїну,
(Переплюнувши Ірода з Каїном),
Свої душі уже продали?
Із костюмами та із краватками,
З усіма векселями і статками,
Із запонками, з плойками, з фенами,
Із кросівками та з лабутенами,
З труселями на дупах насиджених -
Їх купили чи й даром взяли.
А тепер «слуги» хочуть - аж пісяють,
Щоб ніхто їх про це не розпитував,
І щоб ми - їхні справжні господарі
На своїй благодатній землі
Із лісами її й чорноземами,
Із з садами, гаями зеленими,
Та з долинами, та з верховинами
Ще й з «реформами» й «кращими змінами»
Дурнуватими й далі були.
- - - - - - - -
Думай-МО !!!
