Захотів Ведмідь щодня
Медом ласувати,
Тож надумав клишоногий
Пасічником стати.
Натягнув на лоб бриля,
Взяв ковіньку в руки
Та й подався на пасіку
З лісу через луки.
Запримітив біля гречки
Вулики стояли,
Тут нектар цілющий бджоли
На квітках збирали.
Потекла із рота слинка
В «спеченого туза»
-Буду пасічник тепер,
Меду- їж від пуза.
Стану пасікою я
Тепер управляти,
Тільки як той клятий мед
З вулика дістати?
Стоїть, чуха потилицю
Та й думку гадає,
Як у вулик той залізти,
Він таки не знає.
І туди й сюди крутив,
І лизав, і нюхав,
Як гудуть сердиті бджоли
Всередині слухав.
Розбив вулика об землю,
(Щось треба ж робити)
Як насіли його бджоли
І стали жалити.
Стрімголов той Ведмедисько
Звідтіля тікати,
Щоб голівоньку дурну,
Кудись заховати.
Від отого злого рою
Заховавсь в болоті,
Наковтався баговиння,
Гірко стало в роті.
А Сова йому з дупла:
-Хочеш керувати?
Доведеться тобі мед
Лиш гіркий ковтати.
Щиро дякую за мудрий коментар.Удачі Вам, здоров'я, мирного неба. 
