Олександр Миколайович Овчар
1966 року народження;
село Маркуші Бердичівського району Житомирської області;
головний сержант 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0281;
був вбитий під час бою з російськими окупантами 8 березня 2022 року в районі населеного пункту Ізюм, отримавши несумісні з життям важкі поранення.
Війна триває ... Перші втрати...
Везуть загиблого бійця.
Йшов Україну захищати,
За неї битись до кінця.
Загинув першим у бригаді,
В повномаштабній цій війні,
Проте вже - шостий у громаді
Полеглих земляків-бійців.
Йде в Україні вісім років
Неоголошена війна –
Донбас стріляли...З різних боків
Тепер посунула орда.
Стріляють Харків, Маріуполь,
Ірпінь, Чернігів та Ізюм,
Бомблять Макарів і Гостомель -
З усіх сторін безжально б'ють.
Орду спиняють безупинно,
А та все суне без кінця.
І ось тепер за Україну
Боєць Овчар віддав життя.
Його чекають хоронити:
Дружина, син, дочка і зять.
Тут зможе вічним сном спочити,
Де земляки уже лежать.
Бійця доставлять у Бердичів,
А звідти - в рідні Маркуші.
Хоч ворог вбив, але не знищив
Той дух, що був в його душі.
Той дух прабатьківський свободи,
Що в кожному із нас живе,
Заради нашого народу,
Вже не один життя кладе.
Та вірим: буде Україна,
Бо з нами - правда, з нами - Бог!
І наш Овчар за всіх загинув,
Щоб вільно жив увесь народ.