Твоя отрута на кінчику ножа блищала і сочилась ароматом!
Ти витончено зіпсувала мої терези!
Пропитаний тобою кожен атом,
І те "не можна" в'єш серед лози...
Здається, тоді отрутою моєю стала,
Твоя біда зненацька там мене застала!
І кожен атом пам'ятає ті вуста,
Отруєні тобою всі міста!
Ти розповзлася в мені безжалісно й запекло!
І скажемо - ти висмикнула вісь!
Моє життя перетворила в пекло,
І я тепер, там більше гість...
Твоя отрута на кінчику ножа блищала і сочилась ароматом,
Труїла всім своїм єством і я отруєний тобою блукав над перетягнутим канатом!
Отрутою твоєю б стати... Про правила забути і як ти повстати!
Ти в мою кров влилась, як ніч тривожна...як всяке заборонене "не можна" ...
