Закрию двері за собою,
Згашу гардинами вікно,
Накину ковдру з головою.
Ховатимуся. Бо давно
Хотів втекти саме від себе,
Спаливши в ті часи мости,
Не бачитиму світла, неба,
А нащо ці пусті світи?
Сховаю очі, вимкну вуха,
Скручуся, мов мале дитя,
У голові давно розруха,
Що манить в темне забуття.
Не хочу знати свої крики,
Які душа давно дійснить
І біль так довго одноликий
У серці все і все не спить.
Я втратив те, що є метою
І сенсом усього життя -
Не розуміюся з собою!
Бо правлять мною почуття…
