Понад двісті дітей лягли до землі сирої.
Вдвічі більше живі лишились, та рускій мір
На тілах їх поставив мітки – сліди від зброї,
Ну, а тих, хто свій дім залишив і втік, безмір.
Є й такі, в кого рідних убила рука рашиста,
Хто не бачив дерев і сонця по кілька діб,
Хто день святом вважав, як був хліб і водиця чиста,
Хто крізь бурю уперто до берега волі гріб.
Світе милий, скажи, в чому наших дітей провина ?
Як посмів їх дороги бідою сусід встелить?
Йде весна. Спів дарують птахи, і цвіте калина.
В України ж… лице у крові, душа болить.
Вражаючий вірш! 
