Чарівниця. Серія друга.
Частина друга: Замовляння.
...І залишилась я сама. Стою із пензликом,
Змастити треба ж солоним молоком,
Аби була рум’яна й гарная скоринка.
А перед очима пробіга інша геть картинка.
Колись у сиву давнину місила доля тісто в діжі,
Але муки забракло і вона взяла землю свіжу,
А замість дріжджів — гордість та пиху.
Не воду і не молоко — а кров людську.
Не сіль додала — а жагу до влади,
Не масло взяла — шаленство й зраду.
Віками сходило те тісто,
Століттями вилазило із діжки.
А випікався хліб у вогняній печі —
У кузні боротьби, в скаженій, дикій січі.
Ось так історію писали собі імперії,
То непрості та філософськії матерії.
Хай я не доля, сил таких не маю,
Але до тисяч голос свій приєднаю:
Ти зглянься над дітьми своїми,
І вже зроби щось із катами тими,
Що нищать людство вже віками,
Бо ж не встигають гоїтися рани.
Як ти пекла колись державність їхню,
Так роз’єднай. Зітри її зі світу.
А як не знаєш спосіб це зробити,
Тобі я можу трошки підсобити.
Дивись на мене, і роби як роблю я:
Ось є велика "пампушкова паляниця",
Як федерація, що нас і нині кривлить,
Що з розуму світ цілий зводить.
То ж розділи оту росію кляту,
Що люд вкраїнський убива затято!
Ти поділи росію, як і я свій хліб ділю.
Почуй же, Всесвіте! Почуй мене, молю!
Не давши хлібу настоятись,
Взялася на частини поділяти:
Пампушки відділялись добре.
Єднає землі на росії спільне горе,
Якщо їх примус поєднав колись,
Розділить доля. Треба лише взятись!
Пальці пече, бо ж хліб гарячий,
Я не спиняюсь, хоч і плачу!
Про себе промовляю,
За всіх людей бажаю:
А ти була велика! А ти була найсильна!
Та надто вже пихата! Надто вже свавільна!
У діжці не сиділось, полізла через край!
А я ж попереджала: чужого не займай!
Як доля поліпила, від купочки до купи,
Так я тебе розділю, нашлю на тебе згубу!
Не відаєш про мене, нічого ти не знаєш,
Живеш не по закону, і горя не чекаєш!
Та найчорніше лихо кружля вже над тобою,
Воно тебе накриє чорнішою бідою!
Як зникнеш ти зі світу,
Не будуть сльози лити,
Ніхто та й не зажуриться.
Що я кажу — те й збудеться!
01.05.2022 р.
______
Частина перша другої серії за посиланням:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946646
___________
* Шиболе́т, шибо́лет (івр. שיבולת, «колос», рідше «течія») — біблійний вислів, у переносному сенсі вживається для означення характерної мовної особливості, яка дозволяє ідентифікувати групу людей (зокрема, етнічну); своєрідний «мовний пароль», за яким можна розпізнати, що мова, якою розмовляє людина, є для неї нерідною (приклади у Вікіпедії).
ID:
946647
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 02.05.2022 07:51:54
© дата внесення змiн: 02.05.2022 11:39:45
автор: Яніта Владович
Вкажіть причину вашої скарги
|
