Вона моєї юності весна. Вона моєї осені панянка. Хмілію, я для неї без вина, Коханій віддаюся доостанку. Вона мені у ложі не жона. І що з того, що звуть її коханка. Любов моя до неї неземна, Любитиму із вечора до ранку.
ID: 946888 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 04.05.2022 21:46:28 © дата внесення змiн: 04.05.2022 22:55:22 автор: Волиняка
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie