Мала можливість тебе побачити. Але, зваживши всі за і проти від зустрічі, вирішила можливість, яка мені надається, не переводити у статус дії та події. Чому? Бо знаю, чим кожна зустріч з тобою закінчується.
Я відразу уявила собі гостину, на якій я присутня, на якій я сиджу за великим столом серед чисельного люду, який жваво наминає викладені страви. Я теж їх пробую, але залишаю у шлунку місце для торта. Я чекаю на торт. Чула про те, що цей десерт має бути якимсь особливим - смачним і красивим. Від хвилювання мені стає гаряче. Виходжу надвір, дивлюсь на дерева, кущі та квіти, слухаю спів солов'я. З приємністю вдихаю аромат літнього вечора. Але... торт! Треба повертатися до зали. Та коли я підходжу до столу , бачу тільки крихти на тарелі, де лежав торт, десерт з'їли. Інші. Про смак можу тільки здогадуватися. І отак завжди.