07.03.2022
Війна. День 12.
(…)
Ми сидимо вдома. О п’ятій ранку ми прокинулися від того, що дрижить земля. Їхали «Гради». Їх було багато, більше тридцяти машин. Рухалися в напрямку шосе – туди, звідки щовечора доноситься сяйво вибухів, які ми споглядаємо з вікна. Вибігли на вулицю – горизонт горить. Мигає, мов новорічна ялинка. Там йдуть запеклі бої. Поки пишу це – за моєю спиною лунають постріли артилерії. Нашої. Від нас до ворога.
Десь годину відсиділи у льосі. Потім знову земля почала дрижати, та ще дужче, аніж першого разу. Гул двигунів просто ревів, ніби техніка проходить прямо під дверима льоху. Батько вийшов на вулицю й побачив темноті колони танків та іншої техніки, які їхали з двох сторін, немов оточуючи наше невелике селище. Перша колона рухалася в 20 метрах від нас. «Все, рускіє», - подумали ми, й самі в це повірили. «Гради» відступали, а вороги наступали, і ось вони вже тут, біля мого будинку. Це відчуття трималося до тих пір, поки батько не визирнув ще разок й не побачив український стяг, що майорів над однією із БМП.
Не передати відчуття щастя. Наші. Наші! Вони передислоціювалися. Їх дуже багато. Танки, БМП, ЗРК – і все наше! Й ті «Гради» теж наші! Отже, вони знають, що тут тихо, й просуваються далі. Надія знову вселилася в наші серця. Збережи, Боже, наших бійців, які оберігають нас.
(…)
Настрої у світі змінюються. Вони ніби і засуджують агресію ерфешки проти України, а нібито нічим і не допомагають. Не знаю, що буде далі. Хочеться вірити у хороше. Хочеться жити. Просто хочеться жити.
Хочу спокійно спати, й прокидатися не від «Градів», танків чи авіації, а від співу пташок, або просто від того, що я по-людськи виспався. Всі хочуть. І це буде. Вірю.
Дійсно, картина надворі нагадувала декорації до фільму про Другу світову війну. До цього я бачив таку техніку лише у музеях. Мені огидна будь-яка агресія, я не дивився фільми про війну, не цікавився військовою технікою.
Проте в ці дні я по звуку вже міг відрізнити артилерію від «Градів» чи «Ураганів», й так само по звуку відрізняв чи це «від нас», чи це «до нас», і потрібно терміново тікати в льох. Тривога в ті дні не замовкала.
Не міг повірити, що все військове, яке я так не люблю, й якого я так боюся, постане переді мною, та ще й буде виконувати бойові дії. Дійсно, це ніби фільм, але для мене це, скоріше, був фільм жахів.
08.03.2022
Війна. День 13.
Вранці було пригнічене відчуття себе. Начитався рос. новин, клятих пророцтв про війну. Кому вірити? Настрій жахливий. Та звісно були й хороші. Вирішив не читати пророцтв, врешті-решт звідки мені достеменно знати, що вони не написані під указом якого чинуші? Хочу лише вірити в те, що Україна переможе. Та наскільки це все затягнеться – невідомо.
В такий час починаєш переосмислювати цінності. Потрібно жити, насолоджуючись кожною хвилиною життя, робити те, що тобі до душі.
(далі буде...)
На жаль багато різних поглядів на подальше життя України.....Ще в 2013 р.( за два дні до кровопролиття на Майдані) на одній із зупинок,стояв чоловік,років 50....Він розповідав,що буде війна з росією,що країна поділиться на три частини,що все це буде продовжуватись майже до десяти років...Я ж людина,яка трохи пише,дивувалася,запитувала за роки,може рік чи два,він засміявся,А що кажу скільки Відчизняна? А він усміхався,ні побачите.....Останнє моє запитання було,чи буде Україна. (Он ухмылкой на лице) - буде,затягається по міжнародних судах,але це протягнеться на багато років. Так,що нам до лютого місяця далеко...якщо вірити цій людині...
А хто він і що??? Прийшовши додому я розповіла чоловікові,він звичайно здивувався,але потім сказа-Все може бути....
На жаль ми переживаємо важкі дні і ночі.....Повірте,де й не йдуть бої,люди не байдужі...болить душа за Україну.
Все буде Україна!
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поглади бувають різні. Згадаймо, як прогнозували падіння Києва за 3 дні, й згадаймо, який день сьогодні... А Київ тримається, й витримає до самісінької перемоги! Україна також: була, є, і буде. Добро завжди перемагає. Принаймні, хочеться в це вірити...
Дякую Вам, Ніно, що читаєте. Завжди Вам радий!