Крихітко моя...як ти там на одинці?
Чи палає ще сонце у рідних зіницях,
Чи лелеять ще мрії, твої ніжні долоні,
Я до тебе приходив, в думках, мимоволі.
Крихітко моя...як не встигли набутись?
Скільки митей в неволі ми лишили забувшись,
Скільки часу в безодні, без мого піклування
Ти пробач, я не знав... не відчув, що в останнє...
Не відчув, що в останнє поруч мав рідне серце ...
Не відчув, погляд твій - рідний, ніжний, відвертий.
Потім, лиш, загорнувшись у теплий наш спомин,
Відчував, що насправді, був з тобою я вдома...
Пам'ятаю...
