Розповім вам казку
З несподіваним кінцем
Для рашки.
Жили були Настася та Ваня
Біля Попасної,
В них все було крім сина.
Знайшов Ваня деревину,
Кинув її в торбину,
Приніс і каже Настасі:
"Кохано дружино,
от тобі буде син"
Зраділа дівчина.
Почала поліно гойдати:
"Я ж твоя мати
Буду тебе колихати,
Пісні співати.
А та деревина
Вже не хоче просто лежати,
Починає гойдайтись.
Та це ж не поліно!"
Зраділа Настася.
Я тебе зараз сповину
"Мій сину, агу агу
Тебе я завжди
Любити буду.
Івасиком назову, як батька
Телесиком звати буду
Тебе, Івасик.
Головне що маєш знати -
Не ходи к Зміївні
Вона ще та тварина.
Вона з росії..."
Потому швидко
Минуло років вісім.
Не можна розказати стисло,
Як Івасик виріс.
Бо там було
Багато чого особистого.
Прокинувся вранці
Хлопчина, взяв вудку
Відчалив,
І поплив рибалити.
На жаль Зміївна не спала,
Відперла двері в хаті і бачить,
Що Івасик рибачить.
І така каже змія:
"Вже завтра
Будеш руснявим як я!"
Взяла томік пушкіна,
І на берег ґайда.
Відчайдушно
Читати вірші почала.
Десь на "чего тебе надобно старчє"
Юнак окликнув її:
"Гей, бабуля,
Ці вірші
Краще читай собі в тиші,
Щоб ніхто не чув.
Або тікай звідси,
Бо це дніще!"
Червона і осоромлена
Зміївна додому зайшла
Ледь ледь знайшла
Примірник Кобзаря
У сусіда, коваля
І знов на берег прийшла
Через страждання мовила:
"На панщинє пшеницу жала"
Почув рядки Івасик,
Розвернув човен,
До берега вдало
Причалив.
А змія тут як тут,
Схопила дитину,
І затягла у свій дім.
"Та це ж домовина"
Подумав івасик
"Туалет надворі,
І у ванній нема раковини,
Та то і не ванна,
Лиш сарай занедбалий...
І вайфая нема,
Бойлер відсутній.
Треба тікати звідси зранку.
Таку хату і в труні не побачиш"
"Альонка," - сказала зміїіна
Своїй дочці:
"Я принесла ребьонка,
Ти єго научі
Уважать родіну,
А я пошла на гулькі."
Хлопця молодша зміївна
На ніч закрила.
І давай глушити боярку.
Бо це в неї в крові.
Вона ж бо теж
Була з росії.
Хвилина минула,
Небагато випила
Літрів з вісім.
І йде до Івасика:
"Ей, парень, напрасно
Ти рускій мір покінул"
"А що це?"
Запитав івасик
"Це от так "
Вийшла надвір,
Пірнула в парашу,
Захлинулась...
І згинула...
"Ото звір був"
Подумав хлопець,
"Який гарний фокус!"
А тут вже хтось
Стучить в віконце.
Це зміївна старша,
По голосу стомлена,
Приповзла додому.
Налита окововитою,
Тою ж боярою впита,
І друзів привела з собою.
"Ей, Альоночка,
Не найду ключей,
Тут гості прішлі
Ґхе-ґхе, Открой!"
"То Оленка туди пішла"
Показав Івасик
На парашу.
І зацікавлено,
Почав чекати,
Що ж то буде дальше.
Фсб, гру,
Всі гості,
За зміївною йшли,
Всі затонули
А хлопчик пійшов додому.
ID:
958011
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.08.2022 18:17:53
© дата внесення змiн: 29.08.2022 18:17:53
автор: Стрьомний
Вкажіть причину вашої скарги
|
