Світ бряцає зброєю, подекуди вже стріляє.
Батьки ворогів гадають, сини їх летять до раю,
Та яблоку геть нема де впасти на хмарах –
Там вбиті "синами" діти – посічені в кров примари.
Де пахло полином, сьогодні пахне горілим.
Не стріли кохання ранять – смертельні стріли.
Скажи щось на мирній, раптовий зустрічний просить.
Ця кофта, кажу, мала. Малий мій вже з мене зростом.
Горить горицвіт. На горищі гуркоче вітер.
На небі вартують землю одвічні діти.
Хрипить дітовбивця, вдивляючись марно в хмари,
Мій степ переїхав його колесом сансари.
4-5.08.22
#вірші_війни
