А десь в паралельному вимірі нині зима...
Дерева зі снігом створили прекрасний орнамент.
Десь,
в тому вимірі, де не існує війна.
В вимірі, що не лунає плачами і громами.
В вимірі, де тепленький і затишний дім.
В вимірі, де так легко жити й радіти.
Де пахне приємно глінтвейном солодким, терпким,
Й не знається про існування іншого світу.
Світу із кров'ю, сльозами, ракетами, димом,
З розлуками, втратами, болем і невідомістю.
Світу, в якому такі тяжкі, лютії зими,
Що не зобразиш ні словом, не вдумаєш помислом.
Десь, в паралельному вимірі скачуть синички
По сніжних гілках, яскраво так метушаться.
Білочки носять шишечки і горішки,
Там, де зима - це біле пухнасте щастя.
У вимірі, де б вже співалось про "Крайнє Різдво".
Не в тому змарнілому світі, де дихає смерть.
Той вимір прекрасний - це те, що у нас було.
Той вимір прекрасний - це те, що ще в нас буде.
