не дивись мені у вічі
я сліпа
я засмічена
страхами
бути
втратою
не дивись мені у в...
не виїдай мені душу
десь та веселка ока
за.гублена
як останній листок
дерева
старечого
чорного в шторм
страченого
не вивчай
манускрипти його кори
ти не розумієш жодного слова
такої мови не існує
кажеш
Брайль не відчутній
тахікардія його голосу
розбивається хвилями
кубістичного портрету
її схованого серця
панічно вирівнюєш лінії
її сприйняття лілії
намагаєшся употворити
урівноважити
в.реальність
латаття поглинає озеро пам'яті
як пісня Кейва
де ростуть дикі троянди
...
в кабінеті кольору
вона стає темносиньою
температура її тіла стискається
в маленький ідеальний куб
холодного космосу
постав його на підвіконня
дивись крізь сонце
в(и)гадай її промені
ніби
жива
а краще
розбий
тільки виходом на зовні
прошу
