Варимось, наче в котлі,
Повному власної крові.
На цій смертельній ріллі
Місця немає любові.
Нищимо молодь і честь,
Разом з майбутнім і сяйним.
Хто б зміг до владних донесть,
Скільки всього стало марним?
Марні надії і сни,
Марні ідеї і плани.
На цій триклятій війні
Знищено все. Навіть кохання.
Ми не підняли цей бій,
Нас в нього силой впихнули.
Тільки... У сяйві надій
Нині чи ж всі не поснули?
Честь не продаш за бабло,
Волю не купиш за злото.
Та от: керує мурло,
Допомагає ж сволота.
Скільки терпіть крадіїв?
Скільки лизать можновладців?
Коли ж, врешт, підніметься гнів,
Щоб загнуздать цих засранців?
17.07.2024