Закриті двері. Вино на папері.
Здається я майже торкаюся стелі.
Чому ж у житті не буває суфлерів?
Чому все ж несу не підйомні їм скелі?
Заплющені очі. Випитий дим.
Сьогодні укотре прокинусь живим.
Й без сенсу давитись блакиттю пустою,
якщо не вдається побути з тобою.
Хай давить провина, хай буду без сну.
Хай буду без права назвати красу.
Та краще вже так, ніж без голосу твого.
Мене не утомить до тебе дорога.
Чекати на мить, як у спеку на зливу?
Чи бути розчавленим, мов ота слива?
Залишитись пунктом у списку всіх справ?
Здається мені я колись вже вмирав...
24.07.2022
Стаськів М. А.
