Як швидко ,татку ,старість наздогнала,
А , ніби , вчора зовсім молодий....
З роботи тебе , таточку , чекала,
А ти приходив пізно та сумний...
Чи, може ,час такий тоді був гіркий?..
Чи від роботи, таточку, поник?...
Мені б до тебе видертись на руки,
Та час від нас маленьких ,тату, втік...
Вже сивина розмалювала скроні,
І діти із гніздечка розбрелись.
Та тато завжди радий своїй доні
І пригорне ,немов ,малу колись.
Дивлюсь на те ,як тішишся онукам,
І Богу дякую, що ти живий.
Тепер вже ти понурий тим розлукам...
Та шлях у нас, татусечко ,такий.
Ти знаєш, татку, роки пролетіли ,
Та ми з тобою разом ,як колись
Сидіти у дитинстві я хотіла,
Так ніжно тепло разом обнялись....
