Те , про що пові́сть сьогодні Вам моя поема ,
Сталось у Шервудським лісі , біля Нотінгема .
Був чудовий день весняний , пташечки співали ,
А по лісовій дорозі , тихо, двоє прямували .
Старший був купець багатий , з ярмарку вертався ,
Другий – бідний , що до нього за слугу найнявся .
Пілігрими наші ледве не позбулись мови ,
На дорогу вийшли хлопці міцної будови !
Старший підійшов близенько , глянув так у очі -
Гаманець з грішми з кишені на свободу хоче !
То й купець не опирався цьому побажанню ,
Відпустив того на волю , зовсім без вагання !
А наступная подія не могла не статись ,
Перстні з пальців теж до лісу вийшли прогулятись !
При процесі в лісі була тиша аномальна ,
У купця й слуги настала рівність соціальна !
Ці транзакції , напевно, з п'ять хвилин тривали ,
На слугу уваги хлопці зовсім не звертали .
Раптом щось згадав небога та й собі здригнувся ,
Поклонився та й до того старшого звернувся ,
-Ти є Робін Гуд шляхетний , ви – велика сила !
Бідним – захист , а багатим – кара справедлива .
Де б ви вийшли на дорогу , що могло би статись –
Бідний з вами у безпеці буде почуватись .
Глянув старший , ніж підкинув вправною рукою ,
Та і відповідь бідасі була отакою :
- Є в нас правило залізне – бідних не чипати ,
Бо із них і пенса , часом , неможливо взяти !
2023р. Андрій Рубан
Дякую п.Катерино
