Ой не впаде у лузі калина,
Не поляже від східних вітрів...
І не схилиться наша Вкраїна
Від навали рашuстсьkих катів!..
Не зламається, вистоїть, зможе,
Хоч би як рід гнилий сатанів...
Вона буде!...Вона переможе
Упиря всіх минулих віків!..
Захлинеться він кров'ю і згине,
Розлетиться на безліч шматків!..
А з ним разом і кодло зміїне,
Що зростило шулік і круків.
Світ не бачив таких інфузорій
В океані брехні і пихи...
Підуть всі на задвірки історій,
Як найгірші життя сторінки.
Набісилися...досить вже,годі!
Шлях до миру звели нанівець,
Так напилися людської крові,
Що урветься і Богу терпець.
Він утопить їх в власнім болоті,
Вкриє шаром сибірських снігів,
Відомстить усій їхній голоті
За наругу й смерть наших синів.
Звеселися, моя Україно,
Бо Всевишній тебе вбереже.
Ось у лузі червона калина
Набубнявіла цвітом уже...
Під покровом ти віри й надії
і під захистом вірних сердець...
Хай не тішуться недруги злії-
Не зламаєшся ти, не впадеш...
Ти піднімешся стрімко, невпинно
З нових весен життям проростеш!..
Лиш гірчитиме в серці полинно
За дітьми, котрих вже не вернеш...
Хто не дав твоїй гілці зламатись,
Хто тримав тебе власним плечем,
Хто зумів найдорожче віддати
Й журавлиним полинув ключем...
Щоб цвіла ти, Вкраїно, весільно,
Мир і спокій був, хліб на столі...
Щоб ми жили щасливо і гідно
На своїй, Богом даній,землі.
