Я знаю, що зустрінемось в наступному житті
І вірю, що мене ти покохаєш,
Життя проживши в самоті
Надією, думки свої плекаєш.
І я хотів розповісти тобі,
Що коїться у мене в серці….
А гордість, брала завжди всі верхи…
І в душу не відкрив я дверці.
Але, буває вечорами
Погляд кину по пустій оселі,
І розумію, що життя зникає
Як та вода в засушливій пустелі.
Зникає радість і розчарування,
І серце вже не бʼється як колись…
І блиск очей вже не такий яскравий,
Та зморшки на обличчі десь взялись…
Скажи, навіщо молодість втрачати,
Невже гординя взяла всі верхи?
І душу запроторювать за ґрати
Коли вона ще рве всі ланцюги….
Так може не життя наступного чекати?
Ніхто не знає чи буде воно.
Кайдани ненависті розірвати,
І жити зараз, як повинно будь воно…
