*****
Часами хочеться сказати
Те, що словами передати
Не можна, певно, неможливо,
Але тримати терпеливо
Його в собі немає сили,
Мене хай як би не просили
Думки, а також почування,
Однак ні сил, ані бажання
Нема, щоб, наче в тій в’язниці,
Немовби злодії ті ниці,
У розумі, в душі сиділи
Й одне на одного гляділи
Вони, не маючи і змоги,
Аби дійти до перемоги –
З них вибратись, мов птах, на волю,
На світ і будувати долю,
Щасливу долю будувати,
Аби її все ж дійсно мати,
А не про неї повсякчасно,
Усюди мріяти лиш красно.
Думки залишаться думками,
Якщо не втілю їх ділами.
Те саме можна без вагання
Також про мрії та бажання
Сказати. Ніде правди діти.
Робити слід, а не сидіти,
Клянучи доленьку нещасну,
Що доленьку вона нам щасну
Немов вогонь сірник, спалила,
Щоб лиш недоля палила.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2020
ID:
977649
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.03.2023 19:46:19
© дата внесення змiн: 20.03.2023 19:46:19
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
