Хреста згадала? Лицемірко!
А чи не я тебе просив
Підтримки затулити дірку -
Щоб з неба дощ не моросив?
Кривавий – із ракет і Градів,
Що в хмарі чорній чатував:
В той час, коли вас, підлих гадів,
Агент Познанський вербував.
Тепер ти згадуєш про хлопця,
Котрий пізнав весь жах війни?
Чому ж ти, перевертень Гапця,
Не встала проти сатани?
Котрий вже бряцав вздовж кордону
Своєю зброєю на нас –
А ти лизала, мов ікону,
Чортиську dupu напоказ!
Казав тобі: «Христу покайся
І стань обабіч під хрестом,
Ісуса, бабо, не цурайся –
Щоб не карав нас Бог Перстом!»
А ти про що мені казала?
Що є на Нього дуже зла?
І в чомусь Бога дорікала
Та й до чортиська відповзла?
Чи ж не волав я: «Схаменися!
В Христову віру навернись!»?
Та де там? Гапки подалися
Познанському лизати низ!
Тепер же на людському горі
Ти знов клепаєш свій піар?
І знов нікого у дозорі -
І знов наповнений вівтар
людською кров’ю для чортяки.
Бо пельку нікому заткнуть –
Щоб він утік із переляку
Від тих, хто Правдою живуть.
…Насправді Гапка та байдужа
До сліз знедолених дітей,
Бо плюнула в Святого Мужа,
Котрий Спаситель всіх людей!
