Душа стомилась... Не злетіти...
Бо не окрилена.
Куди себе тепер подіти?
Мрія не втілена.
Крила її, колись ще дужі,
Летіли тінями.
І не були колись байдужі
Душі дві - зцілені.
Умить на вітрові колючім
Крило зламалося.
Тремтіло в дотику болючім,
Не піднімалося.
Одній тепер не полетіти...
Удвох, мов нарізно.
Серцям ще битись і радіти,
Та б'ються болісно.
Душа втомилась - не літає,
Лише тріпочеться.
Крильми повітря огортає
Летіти хочеться.
Але куди - як хмари низько,
Мов сум, волочаться.
То ти далеко, то ти близько...
А ближче хочеться.
