Ось... Рай зачинених воріт...
Так не збагнеться... Та не примариться...
І лиш нестримані тоді,
І в переверті ми... та недомареній...
...Навіть здіймаються з небес
Всі перші роздуми... всі перші розбрати....
Як обіймаю я тебе...
Як загортаю знов всі скалки розбиті...
То - Рай затислих почуттів,
Пересилань німих створінь... знесилених...
То - те, що... завжди не хотів...
І те, що інше, від прагнень силувань...
Ось... Рай зачинених воріт...
Так не збагнеться... Не примариться...
І лиш нестримані тоді,
Як в переверті ми... та в недомареній...
