Замжичило в моєму знов саду.
Туманами опале листя зрошене.
У гоже літо більше стежку не знайду.
Отави уостаннє майже скошені.
– Спини на мить насуплену ходу.
– Не поспішай міняти фарби, осене.
– Не сповивай мінором музику дощу,
Адже ти мною й досі не запрошена.
Шукаю крихти літнього тепла
Твоїми що вітрами розпорошені.
А навкруги війна імлою пролягла,
Не залишивши місця синій просині.
– Не навівай і ти іще журбу!
– Сховай свої спокуси нашорошені.
– Не сповивай мінором музику дощу,
Адже ти мною й досі не запрошена.
09.10.2023 Л. Маковей (Л. Сахмак)
