І коли я дивлюся на те, як зникає земля –
Із дворами, садами, будинками, з киснем в легенях,
Коли чую, як люди голосять, як стогнуть поля,
Як дерева ревуть, затискаючи листя у жменях,
І коли я дивлюсь на сполоханих псів і котів,
І на рибу, що дохне від мору від змін у розлозі,
Як читаю про наслідки дій (у Каховці!) катів –
Про «Казкову діброву», людей, що спочили у Бозі,
Коли бачу в етері на водах звитяжців в човнах –
Тих, які подались рятувати людей і тваринок
В час, як ворог, стріляє по тих, хто не хоче до дна,
З серця сльози пускаю, як небо дощі із хмаринок,
Богу ноги цілую, прошу його лиш про одне:
- Поможи Україні!!! Влий мужність їй в жили і силу!
Й вірю в те, що Бог свічку страждань України задме,
План ворожий зімне, спопелить, укладе - до землі, у могилу.