Це відчуття себе, що ти сама...
Тоді ти наодинці, сам з собою.
І те, що люди навколо - дарма:
Самотність. Одна, хоча з юрбою.
Твоє життя - для них це є чиєсь,
Й усе тобою пережите невагоме.
Безсилий раб, чи все таки боєць?
Те ким була, тобі одній відоме.
Тільки ти всю правду знаєш:
Причини, помисли і відчуття,
А ще є те, що від усіх ховаєш -
Зовсім не їхнє, це твоє життя.
І відчуваєш як у просторі сама.
Навколо люди, хтось з тобою,
Та злились, стали всі юрбою...
Не тепла їх весна, і йдеш одна.
В провалля, чи може до зірок?
Лише тобі самій тут обирати,
Життя твоє, тобі відповідати
Й самій долати і робити крок.
Так буває, коли розходяться шляхи.
