За серпнем неспішно йде осінь барвиста
І стелить на землю свої килими,
Змовкають пташині пісні голосисті,
Рослини вмиває дощем проливним.
У кронах між вітами вітер гуляє,
Гойдає їх ніжно й зриває бурштин,
І замість прикраси негайно чіпляє
Шовкову тоненьку вуаль з павутин.
Її він сплітає із брижів туманних,
Що в сяючій чистій блакиті пливуть.
І гай завмирає, у золото вбраний,
Осінню наспівує пісню свою.
В мелодії чути журливі зітхання –
Шепочуть сумливо листочки сухі.
Наповнений жалем сезон розставання...
Весною повернуться радісні дні!
26.08.2016
