Прийшло літо бабине, холод приспавши,
Осінь вбрання золоте приспала.
Барвиста, в дощах прохолодних скупавшись,
Музику днів чарівних принесла.
Всміхаючись, сонце на променях грає,
Дзвінко лунають пташині пісні.
Пустун-вітерець сонні трави гойдає.
П’янко і затишно, мов навесні.
Пливуть павутинки в прозорій блакиті,
Срібло природі своє роздають.
Кружляють листочки, багрянцем умиті,
Ковдрою в казці осінній стають.
Лиш смуток пробіг, зачепив сиві коси,
Пам’ять збудив, зазирнув у літа...
Що ж, бабине літо – це ще одна осінь,
Зібрані в полі дозрілі жита.
