Якось влітку, у серпні, Левеня народилось
У краю мальовничім, серед нив і дібров.
Та у грудях у нього серце Заяче билось,
Хижість перетворивши на вселенську любов.
Всі гадали, що стане те мале Левенятко
Грізним велетнем хижим із подвійним нутром.
Але в Заячім серці, як у теплім горнятку,
Пульсувала-кипіла правду любляча кров.
Левеня підростало – і його вже боялись,
Як бояться придворні молодого царя.
Та було воно добре і завжди посміхалось,
Бо у Заячім серці дух свободи гуляв.
Виріс Лев. Став він сильним і поважним, як треба.
І в ричанні лев’я́чім – владних ноток мотив.
А у Заячім серці – там добра аж до неба,
Тож нікого не кривдив, не знущавсь, не ганьбив.
Зодіаковим Левом народився у серпні,
Але злим хижаком я, слава Богу, не є.
І, як бачу зневагу, ниє серце нестерпно,
Бо на Заяче схоже добре серце моє.
Хоч для більшості Заєць – боягуз полохливий,
Але я цього звіра поважаю за те,
Що не кривдить нікого, що насилля не чинить,
Що життя проживає він нехитре й просте.
Лева з Заячим серцем в гороскопі немає.
Що астрологи пишуть – правда майже усе.
Та одна лише сила, я напевне це знаю,
Без добра і любові щастя не принесе.