Чекала я на тебе з нетерпінням
І мріяла про пестощі твої,
Про чари веснянОго потепління,
Про спів срібноголосих солов"їв.
А ти прийшов у смугу передзим"я
І золотом засИпав цілий світ,
Туману ніжним дотиком до тім"я
Ласкав мене і вабив, мов магніт,
Прикрасив хризантемами подвір"я
І запалив жоржин вогонь в саду,
Повсюди розсипАв сріблисте пір"я.
Ніщо не віщувАло нам біду.
Змінився ти нежданно. Вередливо
Насупився і сонце щезло вмить.
А тихий дощик перейшов у зливу.
Стріпнулося сердЕнько і болить.
І ти йдеш геть, похнюплений, похмурий,
Морозом нищиш благодатний край.
Ти звів між нами враз незримі мури.
Благаю, листопаде, зачекай.
Листопад - хлопець з характером: то холодом сипне, то тепло подарує!
