Господи,
Розумницю -
Искорку
ГолУб...
ОтАк
Розпишу
Історію
Й
Віддам,
Аби
Цю
Екзистенційну
Борню
Авторизувати.
Такими супроводжуючими помислами Григорій Васильович Вацеба (1917-1951) - керівник Калуського осередку проводу ОУН та безстрашний вояка родом з містечка Радча, писав на клаптику паперу шифром листа (датованого 25.09.1950 р) своїй щойно народженій донечці, яку змушений був віддати до родичів на виховання. Це послання всунув до звичайної пляшки й закопав у саду під тополею села Яблуниця, що на Прикарпатті.
1 липня 1951 року Григорій та його дружина Марія, переховуючись в хуторі Ловаги, героїчно загинули під час облави, яку вчинили за вказівкою місцевого зрадника радянські каральні органи.
Але вижила донька, народжена в лісовій криївці, котрій адресували батьки свої найкращі почуття. Закопаний раритет також знайшли небайдужі люди і показали їй, щойно виповнилося дівчинці 16 літ.Тоді вона дізналася про справжнього батька та справжню маму, які поклали своє життя за самостійну державу. Та змушена цю таємницю ще довго тримати в собі аж до 1991 року.
Сам текст свідчив про безмежну жертовну любов до Вітчизни. "Коли ти читатимеш ці рядки, можливо, нас уже не буде в живих, але знай, що Україна стане колись вільною... Ти виростеш - продовжуй екзистенційну боротьбу, як ми, посвяти себе українській ідеї .."
Дані настанови батьків Ганна-Мотря виконала. Її онуки зараз перебувають у лавах ЗСУ, боронячи власну землю від того ж клятого ворога.
Нещодавно друком вийшла в світ книга історика Петра Ганцюка "Добро нації - найвищий наказ". Історія однієї родини. Цінні матеріали, фотографії назавжди закарбовані до сторінок завдяки щоденнику Григорія Вацеби, що дивом уцілів, в якому Лицар розповідає про життя повстанців з 1948 по 1949 роки і не тільки.
Неймовірний сюжет особистої драми на тлі трагічного історичного конфлікту свідчить про безкомпромісну жертовну боротьбу українців за власну незалежну країну впродовж двадцятого століття й не менш буремного сьогодення.
Й геополітичні умови в середині 20 століття набагато складніші були за сьогодення. Жодна країна тоді не допомагала нам відстоювати власні національні інтереси. Зброї - в рази менше. А зрадників - в рази більше, на жаль.