Набридло так, іти туди, де не чекають вже давно
Шукати, що не хочеться насправді знов знайти
Лиш настояти на своєму хочеш ти банально
На мить так зможеш всі думки свої відволікти
Бо глибоко сидить в тобі бажання бути краще
Не хочеш більше грати роль в чужій сумній ігрі
Піднятись над цим полем гри лиш хочеш вище
Побачити, відкрити те, чого не бачиш як у сні
Здається, кожен крок це лиш маніпуляція тобою
Куди б ти не пішов, і щоб не написав це все не ти
І доля, б’є тебе за кожен промах сильно, як лозою
Знов робиш те, від чого хочеться в думках втекти
Набридло бути тим, кого в тобі лиш хочуть бачить
Бо сам не можеш стати, бути тим ким мріяв стати
Чомусь готовий все своє за ради інших втратить
Чекаєш день, як на війні чекають пострілу гармати
Твій шлях, не твій, ти звик чужі думки ковтати
Свої бажання відкладать на потім, це твоє буття
Але іде життя, не повернути час, не буде він чекати
Залишить на узбіччі вже потрібно нам чуже життя
І розпочати те, чого не вистачало нам для щастя
Чуже життя в собі потрібно замінити на своє
Лише тоді почнуть всі сни і мрії у житті збуваться
Нехай до тебе заздрість, зло навколишнє помре
Набридло бути чимось, що готові лише брати
Ти хочеш бути тим чого усі бажати будуть навкруги
І точно знаєш, де і з ким потрібно ранок зустрічати
Щоб бути вільним, не відчувати більше долі ланцюги
13.02.2024 (Яресько Я.М).
спробую щось змінити ++
