Нежданна війна нас навік поріднила
Не знаю імен та ви близькі мені.
Турбуюсь за всіх, а не лише за сина,
Тримайтеся, любі, ви там не одні.
Із вами я мерзну в донецьких посадках,
Я - очі в нічний час і зброї приціл.
Думками додому прокладена кладка
Коли починається новий обстріл.
Я - шолом військовий, я - броник і берці,
Я - пластир мозольний на стертих ногах.
Ваш страх забираю, загоюю серце,
Я - щира молитва на спраглих вустах.
Частинка родини, опора із тилу,
Бо воду і хліб ділить з вами мій син.
Герої війни, бо ви саме та сила,
Що прапор нескори здіймає з руїн.
Чекаю, коли Перемога настане
Приїдете в гості, усіх обійму.
Бо знаєте, в вас є іще одна мама,
Що ділить щоденно в окопах війну.
Червень 2022 р.
Щиро дякую всім, хто прочитав вірш і висловив свої переживання і почуття. Ціную кожне Ваше слово.Я написала не лише про себе, а про всіх матерів України, бо кожен з нас переймається за кожного воїна. Разом - ми сила! Ми переможемо у цій клятій війні! Слава нашим захисникам!
Це крик душі, це сльози матерів всіх тих захисників, що на передовій, в тилу, в посадах, окопах...
Низький уклін Героям, всім живими повернутися в свої родини. Душевний біль і гіркота після прочитаного, Патріотично.
Це не просто вірш, це пам"ятник матерям захисників рідної землі за їх любов, за недоспані ночі, за всі тривоги, за все оте, що вкладається в вираз материнська любов.
Дай Боже щоб усі наші Янголи-захисники повернулися додому живими, здоровими з Перемогою.Щастя Вам! :
Олесю, Ви не тільки патріотка України, волонтерка, а й ще матір, яка виховала сина-захисника. Подумки ми всі разом з тими, хто виборює волю. Чим можемо, тим допомагаємо, молимося, щоб всі, хто зараз на передовій були під Божою опікою, щоб хлопці якнайшвидше здобули Перемогу і повернулися в рідні домівки, родини. Низький уклін нашим славним захисникам та подяка їхнім батькам.