Володимир Кульчицький. Куля в серце
Тату, ви чуєте, тату?
Куля крізь серце – наскрізь…
Як я пишаюся, тату…
Щоки вже мокрі від сліз…
Поряд будинок палає.
Кров, що по краплі – у сніг…
Віри не йму… Вже немає…
Тату, не треба вмирати!
Як же я вас не вберіг!
Тату, там друзі чекають!
Я рятувати їх мушу!
Ви вже пробачте, благаю…
Кулею – в серце, і в душу…
26.01.2015
Володимир Станіславович прийшов на Майдан, бо там тривалий час перебував його син Iгор, який входив до числа однiєї iз сотень. “Буду тебе захищати на Майданi”, – казав пан Володимир синовi. Та про власний захист не дуже дбав. Мав лише шолом. Нi бронежилета, нi щита.
18 лютого Володимир у свої 64 роки цілий день стояв на барикаді по вул. Грушевського.З предметів захисту у нього був тільки шолом. Після атаки беркуту, охорона перемістилась під Будинок Профспілок. Там він обмiнявся iз сином кiлькома словами. А той сказав: “Тату, я тебе люблю i дуже тобою пишаюся”.
Близько 22.30 на барикадах біля Будинку Профспілок куля снайпера влучила у серце Володимира Станіславовича, пройшла наскрiзь…. Друга влучила чоловiковi в живiт. «Я не розраховував, що він вийде на передову, але він пішов саме туди. Далі пролунала фраза: «Коридор! Важкий!». І четверо людей пронесли тіло. Я впізнав його, коли його вже майже пронесли повз мене. То був мій батько» – розповів син.
Його занесли до Будинку Профспілок, але будинок невдовзі запалав. Син пана Володимира встиг забрати тiло батька. Разом iз працiвниками Червоного Хреста занiс його до Михайлiвського собору.
22 лютого Володимира Кульчицького поховали на кладовищi в Нових Петрiвцях – селi у Вишгородському районi Київської областi.
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (посмертно)
Протягом 2015-2016 років Оксана Федишин на сайті "Український портал поезії" започаткувала ініціативу - щоб автори сайту кожному Герою Небесної Сотні присвятили вірш. І в 2016р була видана книжка "Поетична енциклопедія. Герої Майдану". В лютому 2024 року буде річниця їх Подвигу. Мусимо пам'ятати борців за майбутнє України
Низький уклін вам за такі вірші, за ініціативу п. Оксани, бо не маємо права забути жодного із Героїв. 
