Я не солдат, і нічого не знаю про біль,
Коли відриває руку, чи ногу, чи пів обличчя,
Я не той, хто гартується попелом вражих машин,
Хто тижнями місить багно у шансовій тисняві.
Я не герой, що один проти тисячі,
Не той, хто віддав свою душу заради іншого,
І мені важко дивитись у очі тим,
Хто скелею став на порозі того, що зветься вітчизною.
Так, я звичайна людина, і зброя не мій ореол,
І мені важко убити, хай навіть сволоту з російського гнійника,
Я не святий, але шлях мій такий - за Господом йти,
Що сказав "не убий", і не треба шукати в тім іншої істини.
Я простий працівник, не багач, не любимчик фортуни й дівчат,
Не живу в святкуваннях богемних вечірок і зустрічей,
Слава Богу я зовсім не депутат, я звичайна людина,
Яких в електричці принаймні тисяча.
І такі як і я не волають про те як ми їх,
І не люблять розмови про всеосяжну любов до вітчизни, й в надмірності
Не виставляють свій надутий его-патріотизм,
Фотографуючись з прапором із підписом вічності.
У таких як і я просто болісна рана під ребрами,
Коли бачать хрести з синьо-жовтими стягами і чорними лентами,
Що зростають навкруг у полях шаленими темпами,
А по телеку знову зашквар, окупанти полізли в Авдіївку...
ID:
998829
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 17.11.2023 23:01:52
© дата внесення змiн: 18.12.2023 21:31:50
автор: Сергій Ранковий
Вкажіть причину вашої скарги
|
