А сьгодні - попутні вітри,
Небо чисте і лагідні хвилі.
І на реях стрімкі клівери
Розгорнулися - чайчині крила.
Скоро якірний цеп загримить,
Скоро обрій розгорнеться колом.
Ми чекали так довго цю мить.
То чому ж тобі не по приколу?
Як гнітили тебе сніги,
Захолодне пальто й рукавички,
Як було тобі не до снаги
Врешті кинуть шкідливі звички.
Як безцільно минали дні
Як один один з одним схожі,
Як залишилися ми одні
Серед стін і поміж перехожих...
Як приївся вечірній джаз
Випадкових під'їздів й балконів,
Як ніхто не чекав на нас,
І як мерзли весь час долоні,
Як втомилися день у день
Йти із дому, долаючи втому.
Ну а зрештою, в нас давно
І немає ніякого дому...
Я і ти заблукали між слів,
Оббивати обридло пороги.
Ми лягали й чекали снів,
У яких нам насниться дорога.
Ми з тобою хотіли втекти,
Ми так довго чекали моменту.
Нам брехали з дитинства весь час,
Що відкриті усі континенти.
Що і сни, і думки, і любов -
В каталогах, підручниках, мапах.
Що померли вірші й рок-н-ролл,
Залишивши лиш затхлий запах.
Що не треба нікуди йти -
Всі красоти в екранних заставках.
Здобувати, мудріти, рости -
А замовити ліпше доставку...
Та тепер корабель на плаву.
Ми з тобою нарешті на волі!
Чуєш? Хвилі припливу ревуть,
Б'ються в скелі при березі голі?
Час рушати, покинувши все,
І знайти своє місце під Сонцем.
Час дізнатись куди віднесе,
Де із снів тепле дому віконце.
Де зустрінуть обіймами нас,
Де без нас теж самотньо і сіро,
Сумували за нами весь час,
І чекали, втрачаючи віру.
Теж хотіли шукати шляхів,
Теж збирались рушати в дорогу,
Теж чекали на ліпший із днів,
Щоб минуле лишить за порогом.
Тож мершій! Піднімайся на борт!
І лиши цигарки й запальнички!
Добре, добре. Пальто прихопи.
Ну гаразд.
Рукавички.
