На далекім краю́́ небосхилу
Сіра хмара повільно встає,
І підгонять вітри грізну силу,
Що дощами на землю проллє.
Ось набігла сіренька хмарина
І зронила краплиночки сліз,
Та поніс її вітер на крилах
В далину за синіючий ліс.
Мало встигла лишити краплинок
Хмара спраглій вологи землі,
Гуркотіння глухе іще лине,
А дощу загубився вже й слід.
Не розмилась природи палітра,
Не розмокли дороги й стежки,
І не капає з мокрого віття,
Бо сухі у рослинок листки.
Тільки свіжим і чистим повітрям
Стало дихати легше мені,
Насолоджуюсь спокоєм світу
У розкошах його й тишині.
21.07.2018
