Немає Музи - теж воює,
Болить у нас обох душа,
Ми лікувались у віршах,
Боюся щось сказати всує.
Хай буде Слово як багнет,
Хай цілиться у кожну душу,
На боротьбу ставати мушу,
У бій беру слова й куплет.
Муза тепер не часта гостя,
Частіше сльози та печаль,
І вічний лютий ще, на жаль,
Та сум церковного погосту.
В горі зникають всі слова:
Перед жорстокістю безсилі,
Тріпочуть стяги на могилах,
Життя земного хоругва...
Десь Янголи несуть життя,
І вічні душі йдуть до Бога,
Від смерті є одна дорога:
Вкладені в Слово почуття.
Галина Грицина.
