Не ангела прихід її збентежив,
Як промінь сонячний чи місячний
Людьми буває непомічений
Приймуть його зустрівши, як належне
Рослини чи предмети пересічні.
Її обурив! Ні , не янгол зовсім,
Чи знати було їй, у ту годину!
Як був тяжкий йому, тілесний образ
(якби ми знали , всю її невинність).
Коли у джерело тієї чистоти,
Лань лісова- ляклива недотрога
Поглянула! То без самця повір,
Зачати спромоглась єдинорога
(Звір світлоносний, чистий звір).
Не ангельське обличчя, а юнацьке
Схилилося над нею ...так зненацька
Здригнулись плечі, під тонким хітоном.
Два погляди зустрітися посміли
Щоб Діва та без перепони...
Усе довкола ніби спорожніло
Вона пізнала, чим живі мільйони!
Обтяжених! Із нею він, для неї другом...
Вона та він, одні на всю округу;
Відчувши грань, ту саму потаємну
Збентежено мовчали на початку
Мужчина ангел. Злякане дівчатко
А потім у красі її, натхненний!
Він заспівав для неї вість благу.
7.03.2024
(Переклад Райнер Мария Рильке " Благовещенье")
Перевод на рус. В. Микушевича
Не появленье ангела (пойми)
ее смутило. Лунный луч людьми
и солнечный бывает не замечен,
предметами воспринят или встречен,
ее в негодование привел
совсем не ангел; ведала едва ли
она сама, как ангелу тяжел
заемный облик (если бы мы знали
всю чистоту ее).
Когда в родник той чистоты лесная недотрога
лань глянула, то без самца,
поверь, зачать сподобилась единорога,
(зверь светоносный, чистый зверь).
Не ангельский, а юношеский лик
склонился к ней, врасплох ее застиг,
и взор его с девичьим взором вдруг
совпасть посмел, чтоб Дева без препоны,
как будто опустело все вокруг,
восприняла, чем живы миллионы
обремененных; с нею он сам-друг,
она и он, одни на всю округу;
почувствовав таинственный предел,
сперва молчали оба с перепугу,
потом благую весть он ей запел.
