У руїни весна також прийде,
Ніжний пролісок й там проросте,
Де роками життя це не мирне,
І війною зруйновано все.
Де земля так напилася крові,
Що в струмках вона нині тече…
Там в полях первоцвіти червоні,
А не жовті між трупами вже.
Там би вижити тільки сьогодні
І зруйнований втримати дім…
Чиїсь дім на пекельному сході,
Що зимою нікого не грів.
Поміж гільз від патронів і згарищ,
Білі квіти, надія, весна,
Про родину, якою ти мариш,
Вкотре думка кружляє сумна…
Знову березень з гулом снарядів,
З поля бою звістки, як були,
Календар йде по колу і далі,
З тим же ритмом, як йшов до війни.
А в рутині життя гучні фрази,
Цифри втрат незнайомих бійців,
Поміж ними вже звичні скандали,
З черговим хабарем у руці…
У руїнах весна, й там де мирно.
Схожий спів солов’я тут і там…
А питання одне, як не дивно,
Що за доля вготована нам?