Спада тепло, крадеться прохолода,
Вуалью огорнуло почуття.
Чи винувата в цім така погода?
Повільно наступає забуття.
Холодне й непривітне так лякає,
В P.S. нам хоче пояснити.
Чому усе пройшло нам нагадає,
Його вже не заїсти й не запити.
Війне колись весняним вітерцем,
Відкриється минулого сторінка.
Запахне не полинню - чебрецем,
Зігріє не забута ще усмішка.
В реальний світ повернемося знов,
І в метушні життєвих довгих днів,
Всі зникнуть тягарі невинних тих оков,
Які той час подарувати так зумів...
Повільно наступає забуття,
Десь в пам'яті любов лишиться
У багатьох так складене життя,
Тримати у руках синицю.
Зворушливо та чуттєво звучать слова!
Дякую Вам, шановна Надюшко за гарний вірш!
Хай швидше настає час забуття неймовірно тяжкої сучасності! Гарний Ваш вірш, пані Надіє. 
