Наталя Колісниченко
«Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», Том 3)
Чекання
Моя душа, відкрита небу,
Чекала вірша, а не грому.
Була аморфна, мов амеба,
Ув океані слів і втоми.
Її долоні не горіли –
У спалахах чекали тиші.
А я молилася несміло,
Аби загуркіт не повищав.
Та вразили мене натомість
Холодних блискавок кинджали…
Так, я обрала невагомість…
А ви чого іще чекали?
Валерій Голуб
Четвертий день чекаю вірша.
Вслухаюсь у сигнали з неба.
Чомусь прийом сьогодні гірший –
Точніш настроїть душу треба.
Але загуркіт став нестерпним.
Від грому розкололось небо.
Зі страху аж долоньки стерпли
У бідної душі-амеби.
Швиденько відростивши й ніжки,
Душа дала у п’ятку драла.
І я… сховалася під ліжко…
А ви чого іще чекали?
Тонкий гумор про пошуки натхнення)
