Ангели сходять з небес невагомо,
Крок на каміння, на вістря країв.
Гострі порізи під супровід грому,
Сльози дощу, кожен біль затаїв.
Так ми колись на планету ступили,
Позначки кров’ю лишаючи скрізь.
Кроки назустріч, не маючи сили,
Кроки до серця, де потяг так зріс.
Крила ламала орда притягання,
Взявши данину – триклятий ясир, –
Подих душі, лиш одне намагання:
Рух до мети, хоч взамін віддаси
Все, що беріг, доля – вічна лоретка,
Хтива шахрайка, такий в неї план.
Хочеш прозріння – у серці абетка,
Код, що зламати вона не змогла.
Ми невразливі, допоки спроможні
Біль відчувати, зійшовши колись
З неба на Землю і стали тотожні
Ангелам щастя, що сходять згори.
14:26, 23.11.2020 рік.
Зображення: https://ru.depositphotos.com
