Тож радіти можна і необхідно, щоби в час страждань і випробувань відновлювати власні духовні сили, прагнення і бажання жити, боротися і не здаватися. Радість – це не гучний сміх чи галасливі вечірки. Радість може проявлятися скромною усмішкою, світлом чи блиском очей, ніжною піснею, підбадьорюючим добрим словом, привітними обіймами, навіть сльозами. Та радість зі сльозами на очах – глибока, справжня.
Тож радійте! Як заповідав святий апостол Павло: «Завжди радiйте. Безперестанно молiться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi» (1 Сол. 5: 16 – 1
.(Митрополит Епіфаній)
