*****
Сиджу та й думаю про все,
Що світ цей у собі несе,
Якому й я колись явивсь,
Коли на нього народивсь
Людиною, аби в нім жить,
Допоки не порветься нить
Єдиного мого життя.
Несу думки і почуття
В собі кожнісінькую мить,
Яка крізь час, мов птах, летить.
А може, все це тільки сон,
Який схопив у свій полон
Мене, а може, наяву
На світі цім я не живу,
А може, це лише одна
Ілюзія, обман, мана,
Якій повірив я й людська
Родина цілая? Така
Часами думка виника,
Коли у розум проника.
Можливо, виникає теж
У тебе враження таке ж,
Коли ти десь на самоті
Дні коротаєш непрості,
Які тривають, наче вік,
Коли мина за роком рік…
Не встиг життя відчути смак,
Як старість підійшла отак
Неждано, тихо, крадькома,
А вслід за нею – смерть-пітьма...
Євген Ковальчук, 08. 01. 2021
ID:
1015382
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.06.2024 21:24:39
© дата внесення змiн: 12.06.2024 21:24:39
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
